Про війну вірші. За живе: 8 зворушливих віршів про війну в Україні

Про війну вірші. За живе: 8 зворушливих віршів про війну в Україні

Не секрет, що саме трагічні події надихають людей творити. Українці не стали винятком. Війна, що розгорнулася на сході нашої країни, сьогодні постає в картинах, книгах, поезії.

Український контент пропонує добірку віршів молодих українських поетів на тему війни в Україні. Нехай їх прізвища ще невідомі широкому загалу, однак ці вірші дійсно чіпляють за живе…

---

Невідомська Вікторія «Коли закінчиться війна …»

Коли закінчиться війна розжарена від бомб земля –

воскресне.

Ти знімеш з себе автомат, герою,

бронежилет і …

І не секрет для всіх тепер ти –

великий воїн і солдат…

Все знову буде добре, брат,

не буде більше рвати «Град»

над головою

і тільки хлопці,

що у ряд…
від куль, снарядів і гранат…

Живи, живи,

герой й солдат,

з святих і вічних…

І та земля, що прийняла

до себе хлопців – тепер також

свята, свята – на всі століття і віка…

Все знову буде добре, брат,

не буде більше рвати «Град»

над головою

і тільки хлопці,

що у ряд…

від куль, снарядів і гранат…

А ти живи, живи,

герой і брат,

великий воїн і солдат –

з війни, з безодні

живи, живи –

на цій землі – святій і рідній Україні…

---

Ірина Швед «Соняхи » 

Сину, сину, спи, маленка квітко,

Сину, сину, сходить десь війна.

Сину, сину, підростаєш швидко.

Як боюсь сказати, що вона

Налетіла в нашу, сину, хату,

Заселилась у думках й ві сні.

Найстрашніше – втратити нам тата

Сину сину, соняхи цвітуть…

Сходить сонце, сходить кров’ю Схід.

Вірші до Дня Перемоги для дітей дошкільного віку. Вірші до Дня Перемоги

9 травня ми відзначаємо День Перемоги над німецько -фашистськими загарбниками. В цей День ми не тільки вітаємо наших ветеранів, але й вшановуємо пам’ять загиблих у Другій світовій війні. І вірші до Дня Перемоги скажуть за нас ті слова вдячності, які ми хотіли би сказати усім, хто воював та визволяв нашу країну від загарбників. Хто поклав своє життя, щоб ми змогли народитись. Ці вірші до Дня Перемоги написані не словами, вони написані серцем. Тож читайте їх своїм ветеранам, своїм дітям та онукам, щоб вшанувати перших та заставити задуматись останніх.

Вірш до Дня Перемоги

Дев’ятого травня розквітли сади,
Дев’ятого травня нам сонечко сяє,
Життя захистили колись нам діди,
І ми їх вшановуєм, ми -пам’ятаєм.

Вже 70 років пройшло від тоді,
Коли наші прадіди мир відстояли,
І ми їм вклоняємось аж до землі,
За те, що вони нам цей світ дарували.

Хтось згинув в боях, хтось додому прийшов,
І потім країну з руїн підіймали.
Цей день в саме серце, мов промінь, ввійшов,
І дітям розкажемо, щоб пам’ятали:

Про подвиг народу, про страшну війну,
Про перемогу, про вдячність та втрати,
Про героїзм та велику ціну,
Про те, що не маємо права мовчати.

І говорити не тільки раз в рік,
Коли за вікном місяць травень буяє…
Забути війну, то тяжкий буде гріх,
Забуте завжди людству горе вертає…

Ми вдячність свою пронесем крізь життя,
Ми будемо завжди про них пам’ятати,
І пам’ятю з нами ввійдуть в майбуття
Герої, що мир наш змогли відстояти.

Вірш на 9 травня

Одягну сьогодні червоного мака,
Наче крапля крові -чую її смак.
Пам’яті моєї скромная відзнака,
Шани і скорботи -символічний знак.

І згадаю діда, прадіда могилу,
Всіх кого не знала й хто поліг в боях,
Хто помер від голоду, статили, чи вбили,
І кому на долю випав тяжкий шлях…

Поклонюся низько, запаливши свічку,
Серцем заридаю, тут не до пісень..
Головне, щоб потім, не ввійшло би в звичку
Байдуже-цинічно відзначать цей день.

Пафосу не треба, стрічок і параду
Ряжених воєних, квітів у руках…
Ми повинні дітям розказати правду,
Й вдячність та пошану зберегти в серцях.

До 9 травня

Хтось же має всю правду нарешті сказати:
Ми -нащадки героїв тієї війни.
Ті, хто знають про біль та гірку ціну втрати.
Розказати, про що побоялись вони….
Правда має колись з наших вуст розлітатись,
Хоч прабабця казали:»Мовчи та терпи..»
Мають люди та світ вже нарешті дізнатись,
Що ховають в собі мовчазнії степи..

Що ховають ліси, поле всіяне житом,
І кого у степу той курган схоронив?
Всі герої були, чи хтось може транзитом
Ордена та медалі собі почепив?

Всім пошана сьогодні? Чи всіх шанувати?
Що насправді було і що мало свій слід?
Час настав нам сьогодні усе розказати,
Щоб спокійно лежав у могилі мій дід.

Вірш вірити не хочу що війна текст. Вірші про АТО

Тут будуть зібрані мої вірші на українській мові про АТО. Присвячення воїнам АТО. Звертання та побажання. Тому, що це зараз у серці кожного українця запеклося рубцем, кровоточить та не дає спокійно жити, мислити, дихати. Це біда усієї країни, і бути остронь не може ні одна людина.

На фото: Військовий журналіст Тарас Грень

Повертайся, будь ласка, живим…

Повертайся, будь ласка, живим!

Я прошу не багато, й не мало.

Кожен вечір молюсь всім святим,

Щоб нещастя тебе не спіткало.

Щоби  Янгол закрив от біди,

Над тобою розправивши крила,

І шоб куля лихої орди

Не побачила, не зачепила.

Ясним ранком, та днем дощовим,

Я шепочу у синєє небо:

Повертайся, будь ласка живим,

Батьківщина чекає на тебе.

Вірш воїнам АТО

Я дивлюсь на світлини бійців:
Щирі посмішки, втомлені очі,
Сиві скроні та безліч рубців…
А мій розум сприйняти не хоче:
Це не сон, не сіндром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там в Чечні,
А в вишневій моїй Україні!
Саме зараз її вояки
Схід країни від зла захищають,
Б’ються на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливають.
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддають найцінніше -життя,
України найкращі сини!

Іловайський котел

Він тихо говорив й палив багато,

І смуток в погляді, у зморшках все чоло.

Розповідав, як загубив він брата,

А їх у нього триста душ було.

Під Іловайськом, в “коридорі”, всіх поклали…

І зараз чорний крук над місцем тим кружля…

Була домовленність, “зелений” їм давали,

А потім кров’ю вмилась матінка-земля.

У тому пеклі лише він живим зостався,

Та все не просто так — потрапив у полон,

Огидно ворог у лице йому сміявся,

Що підло, низько, розстріляли батальон.

Рубцем на серці рана гоїтись не буде,

Вона кривавитиме довго, все життя,

Він Іловайськ та побратимів не забуде,

Вони ніколи не підуть у небуття…

Ми також мусимо героїв пам’ятати,

Це все, що можемо зробити задля них.

Вони змогли заради нас життя віддати,

Тож Україно, возвелич синів своїх!

Вырш про день Перемоги. Вірші до Дня пам’яті і примирення та привітання з Днем Перемоги

8 та 9 травня українці відзначають День пам’яті і примирення та День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. В ці дні вшановують пам’ять солдатів та мирного населення, які загинули на війні.

Ми підібрали для вас вірші про війну та вітання із перемогою, які нагадують про важливість зберігання миру на всій Землі.

Пам'ять

І живуть у пам’яті народуЙого вірні дочки і сини,Ті, що не вернулися з походівГрізної, великої війни.

Їх життя, їх помисли високі,Котрим не судилось розцвісти,Закликають мир ясний і спокій,Як зіницю ока, берегти. В. Симоненко

***

Сплять солдати в степахПід волошковим небом Європи,А розквітлому щастю немає ні меж, ні кінця.Біля Волги й Дніпра заросли чебрецями окопи,Тільки в шрамах солдатських печаляться наші серця Д. Луценко

Партизани

Я той, що греблі рвав.Я не сидів у скелі,Коли дуби валились віковіУ партизанській лісовій оселіНа пережовклій, стоптаній травіЛежав, покритий листям пурпуровим,І кров текла по краплі крізь бинтиА лісовик з обличчям сивобровимПитав мене: “Чи всі порвав мости?” П. Воронько

***

Мій перший вірш написаний в окопі,на тій сипкій од вибухів стіні,коли згубило зорі в гороскопімоє дитинство, вбите на війні.Лилась пожежі вулканічна лава.Горіла хата. Ніч здавалась днем.І захлиналась наша переправачерез Дніпро – водою і вогнем.Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.Хрестилась баба, і кінчався хліб.Двигтів отой вузесенький окопчик,де дві сім'ї тулились кілька діб.О перший біль тих не дитячих вражень,який він слід на серці залиша!Як невимовне віршами не скажеш,чи не німою зробиться душа?!Це вже було ні зайчиком, ні вовком –кривавий світ, обвуглена зоря! –а я писала мало не осколкомвеликі букви, щойно з букваря, –той перший віршик, притулившись скраю,щоб присвітила поночі війна.Який він був, я вже не пам'ятаю.Снаряд упав – осипалась стіна. Л. Костенко

нам не треба війни

нам не треба війни, не треба -ми за спокій і мир на землі,щоб не коршаки в чистому небі,а космічні пливли кораблі,щоб щасливо зростали дітиі не бачили жаху війни,щоб зловісний воєнний вітербув розвіяний вітром весни.вітром правди і сили людської -силу ту не здолати в віках -нас даремно лякають війною,міць народу - в народних руках!нам не треба війни, не треба -ми за спокій і мир на землі.щоб не коршаки в чистому небі.а космічні пливли кораблі. м. уманець

День Перемоги

Привели шляхи-дорогиНаш народ до перемоги.І солдати-дідусіПосміхаються усі.

Це святе травневе святоТреба серцем відчувати!Придивись: в старих солдатСльози радощів блищать!

***

ми знову прийдемо до вічного вогню,рокам ніколи пам’яті не стертипро тих, хто пережив страшну війну,і тих, хто залишивсь в обіймах смерті.ми знову прийдемо до вічного вогню…із нами прийдуть і онуки й діти,щоб ветеранам до землі вклонитись,щоб вшанувати їхню сивину.нехай господь дарує їм літа,тепло і затишок, щасливі дні безхмарні.нехай щороку зелень молодавстеляє килимом стежки у завтра.

Квіти пам'яті

Квіти – на граніті, на броні.Сонце усміхається мені.Поруч з ветеранами стою,Наче клятву пам’яті даю.Ветерани в світлій сивиніА на грудях сяють ордени.Пам'ять серця…Пам'ять сивини…Пам'ять тих, щоНе прийшли з війни,Пам'ять – наче квіти на броні…Сонце усміхається мені.

У свято Перемоги

У свято ПеремогиЯ рано-рано встала.Малюночок веснянийГарненько змалювала:Вербички волохаті,Високе небо ясне,І сонечко у небіГорить-горить, не гасне.

Піду я в крайню хатуДо баби Якилини:Ані дітей у неї,Ані рідні-родини.

Вона стара і квола,Журлива й сумовита:В війну її синочкаПід Харковом убито.

За нашу БатьківщинуНаклав він головою…Бабусю я розважу,Погомоню з старою.Віддам їй сонце, небо,Вербички волохаті:Нехай весна засяєВ її самотній хаті! Л. Компанієць

***

Посміхається ранок травневий,Трепет спогадів, потиск долонь…У сльозинках непрохано-щедрихЗнов виблискує вічний вогонь.Але поряд надійне плечеІ дитячі допитливі очі,І душа, в якій серце тріпоче,Що Ваш спогад в майбутнє несе.

***

День Перемоги – свято сивиниНаших прадідів, дідів і хто молодший.Навіть тих, хто не бачив війни –Але її крилом зачеплений був кожен, –

Салюти миру

В дні травневі, мріями багаті,Коли щастя хлюпає з пісень,Ми щороку зустрічаєм свято -Перемоги радісної день.

І встають у пам'яті дороги,Ті, що довелося нам пройти,Щоб багряний прапор ПеремогиНад рейхстагом гордо пронести.І живуть у пам'яті народуЙого вірні дочки і сини,Ті, що не вернулися з походівГрізної, великої війни.Їх серцям - віками пломенітиНа червоних наших прапорах,їх думкам - перемагать і житиВ наших творчих думах і ділах.Їх життя, їх помисли високі,Котрим не судилось розцвісти,Закликають мир ясний і спокій,Як зіницю ока, берегти.І тому, коли надходить свято, -Кожен рік у травні, навесні, -Наші грізні бойові гарматиСалютують миру - не війні! В. Симоненко

***

Вклоняємося Вічному вогню,Вклоняємось доземно всім солдатам,Що міряли дороги крізь війну,Щоб нам сьогодні мріяти й кохати.

Хай завжди в усьому світіБуде мир і щастя дітям,Бо народжені вониДля життя, а не війни.

***

Колись історія назве,Наш час народженням людини.Бо поки серце в нас живе —Ми не стояли на колінах.З Днем перемоги!

Стихи на украинском про родину. Вірші про сім`ю, родину і кохання

У редакцію надійшов ще один лист від вінницької поетеси Наталії Погребняк з чудовими віршами.

«Щиро вітаю Вашу творчу родину з Днем сім'ї, кохання та вірності. Зайві слова побажань, коли сама назва свята говорить сама за себе. Сім'я, народжена взаємним щирим коханням, яка має головний оберіг - вірність, буде завжди щасливою. Такого щастя зичу кожній людині, кожній родині під мирним небом України».
РОДИННЕ ТЕПЛО
(диптих)
1.
Де сонце засинає вечорами
Під тихі колискові давніх літ,
У спогадах живе разом з піснями
Родинного тепла безмежний світ.
Примножить щастя й радість із роками
Тепло родинне, вишите добром,
Якщо плекають діти із батьками
У люблячих серцях його разом.
Літа гайнуть у вирій за птахами,
Минуле перейде у спогад-дим,
Та вічно залишатиметься з нами
Тепло, яке нам дав батьківський дім.
2.
Заклопотаний день переллється у ніч
Колисковою піснею мами,
І зійдуться зірки в хоровод зусібіч,
Щоб у сни завітати казками.
Знов на припічку в нас сяде сторожем кіт,
Щоб тепло не втікало із хати.
Хай зима замете всі стежки край воріт,
Буде дім наш любов зігрівати.
Тут родинне тепло із дитинством росло
І дало мріям крила зміцнілі.
Нас не зрадить воно. Як би й що не було,
Не страшні нам вітри й заметілі.
ТИ І Я
Ти і я – то два крила,
Як у небо мрія рветься.
Нас обох вона звела
На стежках самотніх серця.
Не згуби щасливий дар -
Вміння знятися за хмари,
Бо між тих високих хмар
Є кохання сильні чари.
Ти і я – рясні дощі
У спекотні ранки літа.
Нам з тобою до душі,
Як в піснях живе трембіта.
Водограй – мої слова,
А твої слова – проміння.
Ти і я – жива вода,
Що проб’ється крізь каміння.
КОХАНОМУ
Твої слова перетікають
Приємно-солодко в мій біль.
Тривоги й сумніви зникають,
Що насідають звідусіль.
Живу в твоїм теплі й любові,
Забувши прикрощі світів.
Бо в щастя мого у основі -
Кохання – краще диво з див.
І в час, як буднів плин-дорога
Тебе від мене понесе,
Я в молитвах своїх до Бога
Просити буду над усе,
Тобі прийти на поміч всюди,
Дать настанову, вберегти.
Щоб були поруч добрі люди,
Надійно складені мости,
Що приведуть тебе до мене
В обійми рук, у храм душі.
Усе, що є між нас таємне,
В молитву серця запишім.
***
Пожнем достиглу тугу за весною,
Складем її в копичку. Від дощів
Сховаємо осінньою сльотою,
Щоб спогад-тугу час не погубив.
Як солодко вдихати аромати
Тих спогадів терпких посеред зим.
Щасливі ми, бо є про що згадати.
Щасливі ми, бо є згадати з ким.

Вірші які доводять до сліз. Грустные стихи о любви до слез.

О любви в стихах > Грустные стихи о любви

Грустные стихи о любви
Страницы
Страница 4
Я улыбаюсь, а сердце плачет
В одинокие вечера.
Я люблю тебя – это значит
Я желаю тебе добра.
Это значит, моя отрада,
Слов не надо и встреч не надо,
И не надо моей печали,
И не надо моих тревог,
И не надо, чтобы в дороге
Мы рассвет с тобою встречали.
Вот и юность вдали маячит,
И о многом забыть пора.
Я люблю тебя – это значит
Я желаю тебе добра.
Как бы, милый, тебя покинуть,
Как мне память из сердца вынуть?
Как не греть твоих рук озябших?
Что мне надо, а что не надо?
Пусть опять ты других целуешь
И ко мне не придешь – не беда.
Все равно я люблю тебя, слышишь?
И любить тебя буду всегда.
Даже если случайно увижу,
Что с другою идешь ты в кино,
Я тихонько скажу – ненавижу!
Нет! Люблю тебя все равно!
––§––
Как грустно, что тебя со мною рядом нет,
Что мы не вместе солнечными днями,
Что не встречать у моря нам рассвет,
И что мечты останутся мечтами…
Наверное, ты не веришь мне,
Наверное, ты думаешь, что я тебя забыла.
Но знал бы ты, как часто плачу я во сне,
Когда мне сниться то, что раньше явью было…
Мы глупостей с тобою натворили много,
Но это несерьезно – так бывает с каждым.
За что же эта жизнь нас судит вот так строго?
Ведь та же жизнь нам счастье принесла однажды.
Запомни: буду я всегда твоей
И что бы ни случилось с нами, Вова,
Прошу тебя, ты помни обо мне,
И знай, что все отдам, чтоб быть с тобою снова.
––§––
"Я буду ждать", тихонько прошептала,
Я буду верить и по истине любить.
Любовь тебе я отдала, мой милый,
Взамен не стану ничего просить.
Ты слез моих уж больше не увидишь,
Я снова стала каменной стеной.
Но за стеной той есть огонь надежды,
Зажженный твоей сильною рукой.
Ночь буду коротать со свечкой, милый,
Ей доверять одной мечты свои,
С ней говорить о нежном, сокровенном,
Стихи читать ей о своей любви.
Я людям больше не смогу поверить,
Я сердцем предана твоей душе,
И лишь твои слова заставят снова
Разжечь костер любви в моей душе.
––§––
Я люблю тебя так, что не в силах скрывать
И хочу тебя я поскорее обнять,
Целовать тебя нежно все время хочу,
Я горячее сердце твое проглочу!
Я люблю тебя так, как никто не любил,
И я знаю, меня ты совсем не забыл!
И когда-нибудь, может, мы встретимся вновь
И вернется счастливая наша любовь!
––§––
Жизнь моя теряет смысл: оковы сброшены,
Тает мой каприз, всего хорошего!
День погас – вновь одиночество.
Счастье не для нас, пусть и очень хочется.
Жизнь моя теряет смысл: в ней больше нет тебя.
Только в памяти моей остаешься навсегда.
––§––
Я хочу, чтобы ты был рядом
И сегодня, и завтра – всегда!
Не бросал равнодушно взгляды
На меня никогда. Никогда!
Я хочу, чтобы ты улыбался
Не кому-то, а только лишь мне,
Чтобы ты постоянно боялся
Потерять меня даже во сне!
––§––
Если бы ты знал, как я жду того дня,
Когда снова увижу тебя.
Той минуты, когда ты придешь
И любимой меня назовешь.
Будем вместе с тобою стоять,
Будешь в губы меня целовать.
И за то, что ты скажешь "люблю",
Я тебя не отдам никому!
А пока все же буду я ждать,
Как всегда, без тебя тосковать.
––§––
Ты говорила о любви
И мне стихи ты посвящала.
Но это были лишь мечты,
Я уходил, ты забывала.
Ты говорила мне "прости",
И я прощал, закрыв глаза.
Ты вновь твердила о любви,
Но это были лишь слова …
Ты знаешь, я не виноват,
––§––
Все так просто и не сложно:
Этот вечер, тихий и пустой.
Но напрасно ты так осторожно
Избегаешь встреч со мной.
Ни о чем я спрашивать не буду
Все проходит рано или поздно,
Как-нибудь и я переживу.
Ты меня не любишь? Что ж, не надо.
Думаешь, я стану умолять?
Так хотелось быть с тобою рядом,
А теперь не стоит мне страдать.
Ты не думай, ночью я не плачу
И подушкам слез я не дарю,
Просто мыслями себя дурачу,
Что по-прежнему тебя люблю.
Это просто размотались нервы,
Я не в силах справиться с собой.
Потому, что ты был самый первый,
И вся жизнь заполнена тобой!
––§––
Мы расстались с тобою недавно –
Так бывает у всех иногда.
Но в душе до сих пор моей тайна,
Не забуду тебя никогда.
Может, мы бы увиделись снова,
Если б вдруг не вмешалась она.
Помешало ее столь коварное слово,
Что сказала она про меня.
Почему я к тебе приходила
И звонила тебе без конца?
Ну зачем я тебя полюбила,
А тебе повстречалась она?
Ну зачем она снова вмешалась,
Разлучив нас с тобой навсегда,
Ведь была моей лучшей подругой,
До того, как тебя увела.
Говорят, время раны излечит
И забудется все, что прошло.
Знали мы, что любовь не бывает вечна,
И пусть будет у вас все всегда хорошо.

Видео вірші війни. "Не лишай мене" Оксана Голубєва